середа, 19 грудня 2012 р.
четвер, 25 жовтня 2012 р.
Повнометражний дебют української режисерки з німецьким дипломом « МАЙДАН
Повнометражний дебют української режисерки з німецьким дипломом
У вівторок фільм “Істальгія” української режисерки відкрив міжнародний
фестиваль Home of Films у Німеччині. А вже у четвер Дар’я Онищенко
особисто представлятиме свій повнометражний дебют,
українсько-німецько-сербську ко-продукцію у конкурсі Молодості
Києві. Кореспондентка DW поспілкувалась із режисеркою напередодні її
поїздки до української столиці.
Це вже вдруге DW бере інтерв’ю у Дар’ї Онищенко, у 2009 році режисерка
розповіла про своє навчання у Мюнхенській академії кіно та телебачення
за спеціальністю режисер художнього кіно. Дар’я народилась 1983 року
в Києві. Під час перебудови її сім’я жила в Москві. Здобула ступінь
бакалавра з міжнародної аналітики в Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка. Під час навчання в університеті
вона була акторкою у театрі, працювала журналісткою. Дар’я стажувалась
у Бременському театрі Шекспіра. З 2005 року до 2011 – навчалась у
Мюнхені.
Участь фільму Істальгія у повнометражній конкурсній програмі
Молодості-42 – один з яскравих прикладів традиції фестивальної
історії. Коли фахівці програмного відділу кінофесту у Києві
відстежують нові роботи кінематографістів, що вже представляли свої
роботи на Молодості. Адже під час ювілейного, 40го фестивалю
німецько-український фільм <<Собаки міста Українка>> отримав диплом за
кращу режисуру у програмі <<Українська панорама>>. Цікаво, що у її
останньому фільмі “Істальгія” одну з головних ролей у ньому зіграв
режисер, який здобув минулорічний Гран-прі “Молодості”, оскароносний
актор – Карл Маркович.
DW: Що очікуєте від Молодості? Як це – демонструвати свій
повнометражний дебют в Україні?
Дар’я Онищенко: Дуже рада, що мій фільм побачить українська публіка.
Звісно, я дуже хвилююся, адже це моя перша повнометражна картина. У
ній є, як у будь-якій дебютній роботі – свої помилки і свої недоліки.
Але для мене головне, щоб глядач виніс із зали настрій, яким живуть
мої герої, засумував або порадів разом з ними, перейнявся настроєм
цього фільму, задумався про долі моїх героїв. <<Молодість>> – чудова
платформа для старту, і щиро рада, що мій фільм удостоєний честі йти в
міжнародній конкурсній програмі. Якщо чесно, то українська історія в
моєму фільмі для мене найулюбленіша. Ми знімали в Києві у близьких
мені і знайомих з дитинства місцях – наприклад на Подолі, у
Гідропарку, на Дніпрі … У нас була чудова і дружна знімальна група,
надзвичайно талановиті актори. Я дуже чекаю побачити всіх знову під
час прем’єри і разом відсвяткувати результат виконаної нами роботи.
Чи цікаві вам “конкуренти”, будете дивитись конкурсні фільми на
Molodist Filmfest? Як-от австрійську стрічку “Наложниця”, яка теж
піднімає тему міграції?
Дар’я Онищенко: Так, намагатимусь подивитися якомога більше фільмів з конкурсної
програми. Дуже сподіваюся, що у мене залишиться на цей час. Думаю,
що не варто вважати фільми конкурентами, хоч вони й <<змагаються>> у
конкурсі. У мистецтві кожен художник, який щось створює, має серцем
вболівати за свою роботу. Але при цьому такі відчуття не заважають
захоплюватися майстерністю інших, і багато чому у них вчитися.
Кіномова вибудовується завдяки обміну досвідом, перегляду безлічі
розмаїтих фільмів. А ще кіно – завжди питання смаку, питання естетики.
У конкурсній програмі цього року багато цікавих картин, які, напевно,
будуть не гірші за мою. З задоволенням познайомлюсь з режисерами, і
сподіваюся, що багато з них прийдуть і на нашу прем’єру.
У вівторок фільм “Істальгія” української режисерки відкрив міжнародний
фестиваль Home of Films у Німеччині. А вже у четвер Дар’я Онищенко
особисто представлятиме свій повнометражний дебют,
українсько-німецько-сербську ко-продукцію у конкурсі Молодості
Києві. Кореспондентка DW поспілкувалась із режисеркою напередодні її
поїздки до української столиці.
Це вже вдруге DW бере інтерв’ю у Дар’ї Онищенко, у 2009 році режисерка
розповіла про своє навчання у Мюнхенській академії кіно та телебачення
за спеціальністю режисер художнього кіно. Дар’я народилась 1983 року
в Києві. Під час перебудови її сім’я жила в Москві. Здобула ступінь
бакалавра з міжнародної аналітики в Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка. Під час навчання в університеті
вона була акторкою у театрі, працювала журналісткою. Дар’я стажувалась
у Бременському театрі Шекспіра. З 2005 року до 2011 – навчалась у
Мюнхені.
Участь фільму Істальгія у повнометражній конкурсній програмі
Молодості-42 – один з яскравих прикладів традиції фестивальної
історії. Коли фахівці програмного відділу кінофесту у Києві
відстежують нові роботи кінематографістів, що вже представляли свої
роботи на Молодості. Адже під час ювілейного, 40го фестивалю
німецько-український фільм <<Собаки міста Українка>> отримав диплом за
кращу режисуру у програмі <<Українська панорама>>. Цікаво, що у її
останньому фільмі “Істальгія” одну з головних ролей у ньому зіграв
режисер, який здобув минулорічний Гран-прі “Молодості”, оскароносний
актор – Карл Маркович.
DW: Що очікуєте від Молодості? Як це – демонструвати свій
повнометражний дебют в Україні?
Дар’я Онищенко: Дуже рада, що мій фільм побачить українська публіка.
Звісно, я дуже хвилююся, адже це моя перша повнометражна картина. У
ній є, як у будь-якій дебютній роботі – свої помилки і свої недоліки.
Але для мене головне, щоб глядач виніс із зали настрій, яким живуть
мої герої, засумував або порадів разом з ними, перейнявся настроєм
цього фільму, задумався про долі моїх героїв. <<Молодість>> – чудова
платформа для старту, і щиро рада, що мій фільм удостоєний честі йти в
міжнародній конкурсній програмі. Якщо чесно, то українська історія в
моєму фільмі для мене найулюбленіша. Ми знімали в Києві у близьких
мені і знайомих з дитинства місцях – наприклад на Подолі, у
Гідропарку, на Дніпрі … У нас була чудова і дружна знімальна група,
надзвичайно талановиті актори. Я дуже чекаю побачити всіх знову під
час прем’єри і разом відсвяткувати результат виконаної нами роботи.
Чи цікаві вам “конкуренти”, будете дивитись конкурсні фільми на
Molodist Filmfest? Як-от австрійську стрічку “Наложниця”, яка теж
піднімає тему міграції?
Дар’я Онищенко: Так, намагатимусь подивитися якомога більше фільмів з конкурсної
програми. Дуже сподіваюся, що у мене залишиться на цей час. Думаю,
що не варто вважати фільми конкурентами, хоч вони й <<змагаються>> у
конкурсі. У мистецтві кожен художник, який щось створює, має серцем
вболівати за свою роботу. Але при цьому такі відчуття не заважають
захоплюватися майстерністю інших, і багато чому у них вчитися.
Кіномова вибудовується завдяки обміну досвідом, перегляду безлічі
розмаїтих фільмів. А ще кіно – завжди питання смаку, питання естетики.
У конкурсній програмі цього року багато цікавих картин, які, напевно,
будуть не гірші за мою. З задоволенням познайомлюсь з режисерами, і
сподіваюся, що багато з них прийдуть і на нашу прем’єру.
пʼятниця, 12 жовтня 2012 р.
«У нас теж були проблеми з гомофобією» |
«У нас теж були проблеми з гомофобією» | Україна | DW.DE | 12.10.2012
Активісти і соціальні співробітники з Мюнхена ініціюють створення
групи для підтримки українських геїв і лесбійок і тих людей, які
відстоюють права меншин. Чому виникла така необхідність?
До української столиці приїхав представник мюнхенської групи допомоги
"Київ-Мюнхен" Конрад Брейер. Він також працює в організації
«Комунікаційний і культурний центр гомосексуалів Мюнхена» (Schwules
Kommunikations- und Kulturzentrum München). У цьому центрі допомагають
всім гомосексуалам, які цього потребують – зокрема, допомагають
геям-мігрантам, гомосексуальним батькам, організовують групи
самодопомоги, як-от для тих, в кого проблеми з алкоголем. Крім того
опікуються профілактикою ВІЛ-СНІДу, навіть проводять мовні курси,
літетарурні зустрічі.
У Києві у Конрада Брейера багато зустрічей – від організацій
секс-меншин і правозахисників до міжнародних організацій і
дипломатичних установ. У розмові з кореспонденткою Deutsche Welle
Конрад Брейер пояснив, чому виникла необхідність підтримати українські
організації секс-меншин.
Deutsche Welle: Чому Ви вирішили приїхати до Києва?
Конрад Брейер: Приїхав, бо ми хочемо співпрацювати з спільнотами геїв
і лесбійок у Києві і по всій Україні, потрібно познайомитись і бути на
зв’язку з лідерами і лідерками у цих групах.
Ідея співробітництва між київськими і мюнхенськими ініціативами
виникла у травні цього року, коли представники Мюнхена, як-от
депутатка міської ради Мюнхена від Партії зелених Лідія Дитрих,
психолог Культурно-інформаційного центру для геїв у Мюнхені "Суб" Саша
Хюбнер, а ще представник парламентської групи Партії зелених Фолькер
Бек у форматі офіційної делегації від міської ради Мюнхена приїхали,
аби відвідати «КиївПрайд» (вуличну акцію на захист прав секс-меншин,
що не відбулася – DW). Так вони опинились в досить гомофобній
атмосфері, тому вирішили посилити співпрацю між містами і громадами у
цій сфері.
Все ж наші міста-побратими. У нас, у Мюнхені, у 1980-х роках були
проблеми з ворожістю до сексуальних меншин подібні до тих, що зараз
мають кияни. Є дещо спільне, все ж Баварія – теж консервативний
регіон. Утім, Мюнхену вдається бути демократичним.
Далі: http://www.dw.de/dw/article/0, ,16300762,00.html
«У нас теж були проблеми з гомофобією» http://tinyurl.com/9xm5jty
Активісти і соціальні співробітники з Мюнхена ініціюють створення
групи для підтримки українських геїв і лесбійок і тих людей, які
відстоюють права меншин. Чому виникла така необхідність?
До української столиці приїхав представник мюнхенської групи допомоги
"Київ-Мюнхен" Конрад Брейер. Він також працює в організації
«Комунікаційний і культурний центр гомосексуалів Мюнхена» (Schwules
Kommunikations- und Kulturzentrum München). У цьому центрі допомагають
всім гомосексуалам, які цього потребують – зокрема, допомагають
геям-мігрантам, гомосексуальним батькам, організовують групи
самодопомоги, як-от для тих, в кого проблеми з алкоголем. Крім того
опікуються профілактикою ВІЛ-СНІДу, навіть проводять мовні курси,
літетарурні зустрічі.
У Києві у Конрада Брейера багато зустрічей – від організацій
секс-меншин і правозахисників до міжнародних організацій і
дипломатичних установ. У розмові з кореспонденткою Deutsche Welle
Конрад Брейер пояснив, чому виникла необхідність підтримати українські
організації секс-меншин.
Deutsche Welle: Чому Ви вирішили приїхати до Києва?
Конрад Брейер: Приїхав, бо ми хочемо співпрацювати з спільнотами геїв
і лесбійок у Києві і по всій Україні, потрібно познайомитись і бути на
зв’язку з лідерами і лідерками у цих групах.
Ідея співробітництва між київськими і мюнхенськими ініціативами
виникла у травні цього року, коли представники Мюнхена, як-от
депутатка міської ради Мюнхена від Партії зелених Лідія Дитрих,
психолог Культурно-інформаційного центру для геїв у Мюнхені "Суб" Саша
Хюбнер, а ще представник парламентської групи Партії зелених Фолькер
Бек у форматі офіційної делегації від міської ради Мюнхена приїхали,
аби відвідати «КиївПрайд» (вуличну акцію на захист прав секс-меншин,
що не відбулася – DW). Так вони опинились в досить гомофобній
атмосфері, тому вирішили посилити співпрацю між містами і громадами у
цій сфері.
Все ж наші міста-побратими. У нас, у Мюнхені, у 1980-х роках були
проблеми з ворожістю до сексуальних меншин подібні до тих, що зараз
мають кияни. Є дещо спільне, все ж Баварія – теж консервативний
регіон. Утім, Мюнхену вдається бути демократичним.
Далі: http://www.dw.de/dw/article/0,
«У нас теж були проблеми з гомофобією» http://tinyurl.com/9xm5jty
понеділок, 8 жовтня 2012 р.
Так я дізнався, що таке Україна
Історія остарбайтерки очима австрійського письменника
Йозефа Вінклера вважають класиком сучасної австрійської літератури.
Він - лауреат численних премій та винагород, зокрема Премії Німецької
академії мови й поезії імені Ґ. Бюхнера. У видавництві "Критика" щойно
вийшов роман письменника "Вивезена" ("Die Verschleppung") українською
мовою. Книгу присвячено українській остарбайтерці Валентині Ілляшенко,
яку Вінклер називає співавторкою книги.
Кореспондентка Deutsche Welle поспілкувалась з Йозефом Вінклером у Києві.
DW: Що ви очіуєте від поїздки до України? Чи є щось, пов'язане з тим,
що Вам розповідала, про що згадувала Нєточка (Валентина) Василівна,
вивезена у 1943 році з Черкащини на примусову роботу до Каринтії?
Може, скуштувати борщу?
Йозеф Вінклер: Про борщ вона справді часто згадувала (всміхається).
Вона була для мене чимось надзвичайним, як і її історія. Ця історія
її життя щось наче змінила в мені, тому тепер і цікавлюсь Україною.
Нині хочу відвідати кілька церков та монастирів, відкритий до усіляких
вражень. На загал, мої книжки перекладено п'ятнадцятьма мовами, і
зазвичай, де їх перекладають, туди мене і запрошують, на зустрічі в
університетах, у посольствах. Це дуже цікаво, я радий завжди отаким
чином відкривати для себе нову країну, такі в мене пільги як у
письменника.
Як познайомились з Валентиною? Чим зацікавила її історія?
Коли працював над останнім романом трилогії <<Дика Каринтія>>, почав
затинатись. Відчув, що маю десь поїхати. Спакував свою 20-кілограмову
друкарську машинку і поїхав до Каринтії. Там у селі Моосвальд в
австрійських Альпах намагався винайняти собі кімнату. Знайшов таке
помешкання у жінки, колишньої остарбайтерки. Вона навіть запропонувала
ту кімнату, до якої її поселили у 1943 році, коли їй було 14 років.
Пізніше там вона вийшла заміж за австрійського селянина, народила
синів, залишилась. Мешкав там цілий рік, щовечора у їдальні слухав, як
вона розповідала про своє життя, про депортацію, про Україну, про своє
село над Дніпром.
Саме так я дізнався, що таке Україна. Записував її оповіді на
магнітофон, але ми мусили ховатись, бо її чоловік соромився, що
одружився з <<росіянкою>>, тому не хотів нічого чути про <<Росію>>. В селі
таких <<росіян>>, тобто депортованих українців, було багато, їх називали
на загал <<руськими>>. Взагалі я був єдиною людиною, хто схотів
вислухати її історію. Пізніше вона безпосередньо брала участь у
написанні роману, чи, я б сказав, хроніки. Шкода, що Валентина померла
два роки тому й не дізналась, що її історія вийшла українською, у неї
на батьківщині.
Чи цікавились видавці у Росії перекладом цього роману?
Принаймні мені про це не відомо. Близько семи років тому <<Вивезена>>
(<>) вийшла японською. Це було особиста ініціатива
профессора з Японії, в якого в сім'ї було щось подібне, пов'язане з
депортацією. Він сам переклав, а вже пізніше знайшов видавництво, яке
зацікавилось. Але жодною іншою мовою роман не видавали - ані французи,
ані іспанці, ані чехи чи поляки цю книжку не захотіли перекладати.
http://www.dw.de/dw/article/0,,16287950,00.html
Йозефа Вінклера вважають класиком сучасної австрійської літератури.
Він - лауреат численних премій та винагород, зокрема Премії Німецької
академії мови й поезії імені Ґ. Бюхнера. У видавництві "Критика" щойно
вийшов роман письменника "Вивезена" ("Die Verschleppung") українською
мовою. Книгу присвячено українській остарбайтерці Валентині Ілляшенко,
яку Вінклер називає співавторкою книги.
Кореспондентка Deutsche Welle поспілкувалась з Йозефом Вінклером у Києві.
DW: Що ви очіуєте від поїздки до України? Чи є щось, пов'язане з тим,
що Вам розповідала, про що згадувала Нєточка (Валентина) Василівна,
вивезена у 1943 році з Черкащини на примусову роботу до Каринтії?
Може, скуштувати борщу?
Йозеф Вінклер: Про борщ вона справді часто згадувала (всміхається).
Вона була для мене чимось надзвичайним, як і її історія. Ця історія
її життя щось наче змінила в мені, тому тепер і цікавлюсь Україною.
Нині хочу відвідати кілька церков та монастирів, відкритий до усіляких
вражень. На загал, мої книжки перекладено п'ятнадцятьма мовами, і
зазвичай, де їх перекладають, туди мене і запрошують, на зустрічі в
університетах, у посольствах. Це дуже цікаво, я радий завжди отаким
чином відкривати для себе нову країну, такі в мене пільги як у
письменника.
Як познайомились з Валентиною? Чим зацікавила її історія?
Коли працював над останнім романом трилогії <<Дика Каринтія>>, почав
затинатись. Відчув, що маю десь поїхати. Спакував свою 20-кілограмову
друкарську машинку і поїхав до Каринтії. Там у селі Моосвальд в
австрійських Альпах намагався винайняти собі кімнату. Знайшов таке
помешкання у жінки, колишньої остарбайтерки. Вона навіть запропонувала
ту кімнату, до якої її поселили у 1943 році, коли їй було 14 років.
Пізніше там вона вийшла заміж за австрійського селянина, народила
синів, залишилась. Мешкав там цілий рік, щовечора у їдальні слухав, як
вона розповідала про своє життя, про депортацію, про Україну, про своє
село над Дніпром.
Саме так я дізнався, що таке Україна. Записував її оповіді на
магнітофон, але ми мусили ховатись, бо її чоловік соромився, що
одружився з <<росіянкою>>, тому не хотів нічого чути про <<Росію>>. В селі
таких <<росіян>>, тобто депортованих українців, було багато, їх називали
на загал <<руськими>>. Взагалі я був єдиною людиною, хто схотів
вислухати її історію. Пізніше вона безпосередньо брала участь у
написанні роману, чи, я б сказав, хроніки. Шкода, що Валентина померла
два роки тому й не дізналась, що її історія вийшла українською, у неї
на батьківщині.
Чи цікавились видавці у Росії перекладом цього роману?
Принаймні мені про це не відомо. Близько семи років тому <<Вивезена>>
(<
профессора з Японії, в якого в сім'ї було щось подібне, пов'язане з
депортацією. Він сам переклав, а вже пізніше знайшов видавництво, яке
зацікавилось. Але жодною іншою мовою роман не видавали - ані французи,
ані іспанці, ані чехи чи поляки цю книжку не захотіли перекладати.
http://www.dw.de/dw/article/0,,16287950,00.html
понеділок, 24 вересня 2012 р.
Життя на пороховій діжці? Україна хоче модернізувати старі АЕС | Eкономікa | DW.DE | 24.09.2012
Життя на пороховій діжці? Україна хоче модернізувати старі АЕС |
Україна хоче модернізувати старі АЕС і сподівається на міжнародних
кредиторів. Екологи критикують і застерігають перед ризиками
експлуатації атомних енергоблоків ще радянського зразка, які своє вже
відпрацювали.
Оператору українських атомних електростанцій, компанії <<Енерегоатом>>,
потрібні гроші. Кажуть, що на посилення безпеки АЕС. Одним з
фінансових джерел може стати Європейський банк реконструкції та
розвитку (ЄБРР). Принаймні в понеділок, 24 вересня, до України прибула
делегація ради директорів цієї кредитно-фінансової установи.
Остаточних гарантій, однак, що гроші Києву справді виділять ще нема.
Як розповів DW старший радник ЄБРР Антон Усов, очікується, що питання
виділення кредиту розглядатимуть на засіданні Ради директорів банку в
Лондоні 31 жовтня.
Далі: http://www.dw.de/dw/article/0, ,16257751,00.html
Так це у твіттері: Життя на пороховій діжці? Україна хоче
модернізувати старі АЕС http://tinyurl.com/9bdj8pg
Україна хоче модернізувати старі АЕС і сподівається на міжнародних
кредиторів. Екологи критикують і застерігають перед ризиками
експлуатації атомних енергоблоків ще радянського зразка, які своє вже
відпрацювали.
Оператору українських атомних електростанцій, компанії <<Енерегоатом>>,
потрібні гроші. Кажуть, що на посилення безпеки АЕС. Одним з
фінансових джерел може стати Європейський банк реконструкції та
розвитку (ЄБРР). Принаймні в понеділок, 24 вересня, до України прибула
делегація ради директорів цієї кредитно-фінансової установи.
Остаточних гарантій, однак, що гроші Києву справді виділять ще нема.
Як розповів DW старший радник ЄБРР Антон Усов, очікується, що питання
виділення кредиту розглядатимуть на засіданні Ради директорів банку в
Лондоні 31 жовтня.
Далі: http://www.dw.de/dw/article/0,
Так це у твіттері: Життя на пороховій діжці? Україна хоче
модернізувати старі АЕС http://tinyurl.com/9bdj8pg
пʼятниця, 21 вересня 2012 р.
"Новий Кримінально-процесуальний кодекс допоможе розслідувати злочини міліції" | Україна | DW.DE | 21.09.2012
"Новий Кримінально-процесуальний кодекс допоможе розслідувати злочини міліції" |
Кореспондентка Deutsche Welle поспілкувалась з Хезою МакГілл (Heather McGill), дослідницею міжнародного руху Amnesty International по Україні.
DW: Зараз триває кампанія Amnesty International "Зупинимо тортури в Україні!". Чи з цим пов’язана Ваша поїздка до України у вересні?
\
Хеза МакГілл: Протягом тижня в Україні ми зустрічалися з політиками, дипломатами, представниками громадських і міжнародних організацій в Україні, щоб обговорити створення незалежного механізму розслідування скарг на дії міліції. Минулого року в нашому звіті були задокументовані випадки катувань та інших видів жорстокого поводження в Україні. Ми виявили деякі причини та представили пропозиції, як їх усунути. Одним з основних чинників, який заохочує тортури, є те, що міліціонери, які таке чинять, залишаються безкарними, а жертви не знаходять справедливості. І їхні скарги або недостатньо розслідують прокурори, або не зважають на них взагалі.
Чому ви вважаєте, що про це варто говорити саме зараз?
Саме зараз президентська адміністрація розглядає пропозицію зі створення національного бюро розслідувань, яке може включати в себе механізм скарг на співробітників міліції. Таке слідче бюро передбачене у новому Кримінально-процесуальному кодексі, який набуває чинності вже у листопаді. Рада Європи заохочує адміністрацію президента, щоб надати такому бюро функцію розслідування скарг на співробітників міліції.
Створення незалежного механізму рослідування скарг на міліцію – у фокусі українського візиту дослідниці з міжнародного правозахисного руху Amnesty International Хези МакГілл.
DW: Зараз триває кампанія Amnesty International "Зупинимо тортури в Україні!". Чи з цим пов’язана Ваша поїздка до України у вересні?
\
Хеза МакГілл: Протягом тижня в Україні ми зустрічалися з політиками, дипломатами, представниками громадських і міжнародних організацій в Україні, щоб обговорити створення незалежного механізму розслідування скарг на дії міліції. Минулого року в нашому звіті були задокументовані випадки катувань та інших видів жорстокого поводження в Україні. Ми виявили деякі причини та представили пропозиції, як їх усунути. Одним з основних чинників, який заохочує тортури, є те, що міліціонери, які таке чинять, залишаються безкарними, а жертви не знаходять справедливості. І їхні скарги або недостатньо розслідують прокурори, або не зважають на них взагалі.
Чому ви вважаєте, що про це варто говорити саме зараз?
Саме зараз президентська адміністрація розглядає пропозицію зі створення національного бюро розслідувань, яке може включати в себе механізм скарг на співробітників міліції. Таке слідче бюро передбачене у новому Кримінально-процесуальному кодексі, який набуває чинності вже у листопаді. Рада Європи заохочує адміністрацію президента, щоб надати такому бюро функцію розслідування скарг на співробітників міліції.
понеділок, 17 вересня 2012 р.
Нова програма: резиденція для німецькомовних літераторів у Чернівцях
Німецькомовні поети шукатимуть натхнення у Чернівцях |
Директорка MERIDIAN CZERNOWITZ Ірина Вікирчак уточнює, що запрошуватимуть до участі у “резидентській” програмі поетів і літературних перекладачів з української мови на німецьку. “Це мають бути відомі, поважні, визнані літератори, перекладачі, такі, як наприклад, Клаудіа Дате”,- зазначає вона.
Щороку, починаючи від зими 2013, таких німецькомовних резидентів буде восьмеро. Вони, як каже Вікирчак, житимуть у квартирі у старому центрі Чернівців, читатимуть лекції в університеті, виступатимуть.
Директорка MERIDIAN CZERNOWITZ Ірина Вікирчак уточнює, що запрошуватимуть до участі у “резидентській” програмі поетів і літературних перекладачів з української мови на німецьку. “Це мають бути відомі, поважні, визнані літератори, перекладачі, такі, як наприклад, Клаудіа Дате”,- зазначає вона.
Щороку, починаючи від зими 2013, таких німецькомовних резидентів буде восьмеро. Вони, як каже Вікирчак, житимуть у квартирі у старому центрі Чернівців, читатимуть лекції в університеті, виступатимуть.
середа, 12 вересня 2012 р.
Українського перекладача нагороджено німецьким орденом
Українського перекладача нагороджено німецьким орденом |
Працювати з поезією Пауля Целана, Рози Ауслендер, Зельми Меербаум-Айзінґер неможливо без любові до досліджуваного матеріалу, зауважив посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль, вручаючи Петру Рихлу від імені німецького президента Йоахіма Ґаука орден «За заслуги перед ФРН», і додав: «Саме за цю любов ми хочемо віддячити».
Повернення Україні імен німецькомовних єврейських поетів міжвоєнного часу літературознавець з Чернівців розглядає як відновлення історичної справедливості. Адже тривалий час німецькомовна поезія Буковини була terra incognita в Україні.
Орден «За заслуги перед ФРН» вручено українському літературознавцю й перекладачу Петру Рихлу. Церемонія відбулася у Чернівцях під час Міжнародного поетичного фестивалю.
Українські літературні перекладачі: Петро Рихло (праворуч) та Марк Білорусець
Петро Рихло - доктор філологічних наук, професор кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Чернівецького національного університету - знаний не лише своїми науковими працями в галузі літературознавства, але й власне перекладами на українську німецькомовної поезії Буковини. Як визнав германіст, перекладати він любить найбільше. «Це творення нових світів», - сказав Рихло.Повернення Україні імен німецькомовних єврейських поетів міжвоєнного часу літературознавець з Чернівців розглядає як відновлення історичної справедливості. Адже тривалий час німецькомовна поезія Буковини була terra incognita в Україні.
вівторок, 11 вересня 2012 р.
Ігор Померанцев висловив солідарність учасникам акцій на підтримку ТВі (+ВІДЕО)
Ігор Померанцев висловив солідарність учасникам акцій на підтримку ТВі (+ВІДЕО)
На фестивалі, що присвячений переважно німецькій поезії, присутні представники ЗМІ Німеччини.
Журналіст, дисидент, письменник, редактор російської служби «Радіо Свобода» в Празі Ігор Померанцев висловив підтримку у ТВі та учасникам мітингів протестів щодо тиску на телеканал. Про це він сказав під час свого виступу у Чернцівцях, де проходить Третій Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz.
«В Києві проходить демонстрація солідарності з українським опозиційним каналом ТВі, - звернувся до присутніх Ігор Померанцев. - І мої слова - це знак солідарності. Я з тими людьми, хто зібрався в Києві, оскільки цьому каналу потроху відсікають руки, ноги, пальці... І мені як журналісту дивитися і спостерігати за цим боляче».
Ці слова присутні вітали оплесками. Загалом аудиторія фестивалю того дня складала близько 50-ти тисяч осіб. Як розповіла присутня на Meridian Czernowitz журналістка Ольга Веснянка, виступ Ігоря Померанцева та інших поетів проходив на сцені, спорудженій на териорії найбільшого у регіоні Західної України Калинівського ринку. Фестиваль транслювався по локальному радіо, аудиторія якого складала десятки тисяч слухачів.
середа, 5 вересня 2012 р.
Газ сланців і ущільнених порід в Україні: з екологією якось розберемося
Інвестиції, нові технології, поступ на шляху до енергонезалежності, а
ще забруднення вод, повітря, використання значного обсягу земель -
таким може бути результат видобутку сланцевого й газу ущільнених порід
в Україні.
У вересні Shell, у пошуках газу ущільнених пісковиків, почне буріння
першої розвідувальної свердловини у Первомайському районі на
Харківщині. На підставі угоди про спільну діяльність з
"Укргазвидобування". <<За п'ять років можуть бути пробурені щонайбільше
можуть буп'ять пошукових свердловин>>, - прогнозує у розмові з Deutsche
Welle директор з екології та охорони праці компанії Shell в Україні
Тетяна Бобровицька.
Співробітник організації Food & Water Europe, яка виступає за заборону
гідророзриву в ЄС, Ґеерт Декок (Geert Decock) звертає увагу - нині
немає технології фрекінгу без хімікатів: <<Можливі експериментальні
проекти. Та ці нові технології навіть потенційно дуже далекі від
практичного промислового застосування, на відстані у десятки років>>.
Крім того, каже Декок, гідророзрив може призвести до скорочення водних
ресурсів, проникнення речовин фрекінгу й забруднення ґрунтових вод,
погіршення якості повітря. <<Розвиток сланцевого газу у густонаселеній
Європі - погана ідея>>, - наголошує фахівець.
Детальніше: http://www.dw.de/dw/article/0, ,16220252,00.html
Сланцевий газ в Україні: <<з екологією якось розберемося>>
http://tinyurl.com/9l7myxt
ще забруднення вод, повітря, використання значного обсягу земель -
таким може бути результат видобутку сланцевого й газу ущільнених порід
в Україні.
У вересні Shell, у пошуках газу ущільнених пісковиків, почне буріння
першої розвідувальної свердловини у Первомайському районі на
Харківщині. На підставі угоди про спільну діяльність з
"Укргазвидобування". <<За п'ять років можуть бути пробурені щонайбільше
можуть буп'ять пошукових свердловин>>, - прогнозує у розмові з Deutsche
Welle директор з екології та охорони праці компанії Shell в Україні
Тетяна Бобровицька.
Співробітник організації Food & Water Europe, яка виступає за заборону
гідророзриву в ЄС, Ґеерт Декок (Geert Decock) звертає увагу - нині
немає технології фрекінгу без хімікатів: <<Можливі експериментальні
проекти. Та ці нові технології навіть потенційно дуже далекі від
практичного промислового застосування, на відстані у десятки років>>.
Крім того, каже Декок, гідророзрив може призвести до скорочення водних
ресурсів, проникнення речовин фрекінгу й забруднення ґрунтових вод,
погіршення якості повітря. <<Розвиток сланцевого газу у густонаселеній
Європі - погана ідея>>, - наголошує фахівець.
Детальніше: http://www.dw.de/dw/article/0,
Сланцевий газ в Україні: <<з екологією якось розберемося>>
http://tinyurl.com/9l7myxt
пʼятниця, 31 серпня 2012 р.
Болгарська мова на Одещині: носії є, статусу немає
Болгарська мова на Одещині: носії є, статусу немає
Юрист звертає увагу на те, що у разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана ухвалити таке рішення про статус протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.
У відповідь на питання «Чи вдасться назбирати стільки підписів?» представниця Асоціації болгар України Світлана Драгнєва поцікавилась, чи збирали такі підписи за надання статусу російській мові. Співробітник міськради Ізмаїла Роман Первушин підтверджує, що російська мова є регіональною на території всієї області. Додає, що для цього коштів з бюджету міста не потрібно - 1991 року в Ізмаїлі на референдумі затвердили повсюдне використання російської на території міста.
Юрист звертає увагу на те, що у разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана ухвалити таке рішення про статус протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.
У відповідь на питання «Чи вдасться назбирати стільки підписів?» представниця Асоціації болгар України Світлана Драгнєва поцікавилась, чи збирали такі підписи за надання статусу російській мові. Співробітник міськради Ізмаїла Роман Первушин підтверджує, що російська мова є регіональною на території всієї області. Додає, що для цього коштів з бюджету міста не потрібно - 1991 року в Ізмаїлі на референдумі затвердили повсюдне використання російської на території міста.
середа, 29 серпня 2012 р.
Планую їхати до Чернівців!
“Один фестиваль – три міста: Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці”
З 6 по 9 вересня 2012 року у Чернівцях відбудеться IIІ Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Захід присвячений сучасній європейській поезії.
Його головною метою є повернення Чернівців на культурну карту Європи і розвиток діалогу між сучасними українськими поетами та їх зарубіжними колегами.
Програму фестивалю складають поетичні читання, лекції, презентації книг, театральні та музичні перформанси, відеопоезія, поезія в мультиплікації, електропоезія (поезія з електронною музикою) та багато інших навколопоетичних подій.
Уперше в рамках фестивалю відбудеться відкриття Міжнародної книжкової виставки за участю видавництв з України, Польщі, Австрії, Німеччини та Швейцарії. Також планується низка заходів з нагоди відзначення Дня Йозефа Шмідта – всесвітньовідомого тенора з Чернівців.
Учасниками MERIDIAN CZERNOWITZ є знані та цікаві поети, музиканти, перекладачі з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Ізраїлю, Румунії, України, Польщі, Данії, Нідерландів, Великобританії та США.
Цього року MERIDIAN CZERNOWITZ відбудеться у межах Подільсько-Буковинського туристичного кластеру і пройде під гаслом «Один фестиваль – три міста: Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці». Основною «сценою» залишатимуться Чернівці, а до Хотина і Кам’янця-Подільського з читаннями та перфоменсами завітають учасники фестивалю. Їм складуть компанію представники вітчизняних й міжнародих ЗМІ, а також зацікавлена публіка з Чернівців.
З 6 по 9 вересня 2012 року у Чернівцях відбудеться IIІ Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Захід присвячений сучасній європейській поезії.
Його головною метою є повернення Чернівців на культурну карту Європи і розвиток діалогу між сучасними українськими поетами та їх зарубіжними колегами.
Програму фестивалю складають поетичні читання, лекції, презентації книг, театральні та музичні перформанси, відеопоезія, поезія в мультиплікації, електропоезія (поезія з електронною музикою) та багато інших навколопоетичних подій.
Уперше в рамках фестивалю відбудеться відкриття Міжнародної книжкової виставки за участю видавництв з України, Польщі, Австрії, Німеччини та Швейцарії. Також планується низка заходів з нагоди відзначення Дня Йозефа Шмідта – всесвітньовідомого тенора з Чернівців.
Учасниками MERIDIAN CZERNOWITZ є знані та цікаві поети, музиканти, перекладачі з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Ізраїлю, Румунії, України, Польщі, Данії, Нідерландів, Великобританії та США.
Цього року MERIDIAN CZERNOWITZ відбудеться у межах Подільсько-Буковинського туристичного кластеру і пройде під гаслом «Один фестиваль – три міста: Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці». Основною «сценою» залишатимуться Чернівці, а до Хотина і Кам’янця-Подільського з читаннями та перфоменсами завітають учасники фестивалю. Їм складуть компанію представники вітчизняних й міжнародих ЗМІ, а також зацікавлена публіка з Чернівців.
пʼятниця, 24 серпня 2012 р.
«З молоком матері»: фотографи за грудне вигодовування
«З молоком матері»: фотографи за грудне вигодовування |
Ідея привертати увагу до теми грудного вигодовування не консультаціями і пропагандою, а через фотографії свого часу виникла у організаторки заходу Анастасії Черкіс. Сімейний і дитячий фотограф і сама є мамою двох дітей і, як розповіла Черкіс DW, має досвід грудного вигодовування близько п’яти років. «Моя мати очолює Центр розвитку родини і готує молоді сім'ї до пологів в Ужгороді, - розповіла фотограф, - тому іноді чую розмови, що молодим мамам і татам соромно годувати дітей грудьми. Є навіть суспільна думка, що це «непристойно». Оцей підхід і хочемо змінити».
Ідея привертати увагу до теми грудного вигодовування не консультаціями і пропагандою, а через фотографії свого часу виникла у організаторки заходу Анастасії Черкіс. Сімейний і дитячий фотограф і сама є мамою двох дітей і, як розповіла Черкіс DW, має досвід грудного вигодовування близько п’яти років. «Моя мати очолює Центр розвитку родини і готує молоді сім'ї до пологів в Ужгороді, - розповіла фотограф, - тому іноді чую розмови, що молодим мамам і татам соромно годувати дітей грудьми. Є навіть суспільна думка, що це «непристойно». Оцей підхід і хочемо змінити».
Робота Анастасії Черкіс
Фотовиставка «З молоком матері» проходить, зокрема, за підтримки ЮНІСЕФ. Голова представництва фонду в Україні Юкіе Мокуо не приховує, що й сама донедавна годувала свою доньку. «Грудне вигодовування корисне для малюків і матерів, а ще сімей, а також як засіб збереження коштів для уряду в довгостроковій перспективі. Ніщо не може замінити материнського молока дитині», – переконана Юкіе Мокуо. Водночас в Україні, як зауважують у Дитячому фонді ООН, лише третина дітей перебуває винятково на грудному вигодовуванні.пʼятниця, 3 серпня 2012 р.
Баварський Дім в Одесі: Жінки прагнуть розвивати малий бізнес у регіоні
Баварський Дім в Одесі: Жінки прагнуть розвивати малий бізнес у регіоні |
У конкурсі бізнес-планів, який щороку організовує Баварський Дім в Одесі, жваво беруть участь жінки, які мають лідерські амбіції. В самій інституції, де більшість керівниць напрямків – жінки, ініціювали «Клуб успішних жінок», і восени, окрім традиційних вже бізнес-тренінгів за участі експертів з Німеччини, планують провести серію освітніх семінарів для жінок з соціально незахищених верств населення області.
Що надихає жінок в Одесі на започаткування власної справи чи розвиток бізнес-проектів, і яка роль у цьому Баварського Дому Одеси?
Малий і середній бізнес в Одесі заповзялись розвивати місцеві жінки-підприємці і німецькі консультанти Баварського Дому.
Що надихає жінок в Одесі на започаткування власної справи чи розвиток бізнес-проектів, і яка роль у цьому Баварського Дому Одеси?
вівторок, 31 липня 2012 р.
Кіновиробництво: ведмідь українців до Берліна доведе |
Кіновиробництво: ведмідь українців до Берліна доведе |
Українські й німецькі кінопродюсери уже беруться за два масштабних кінопроекти. Обидва - за сценаріями грузинського режисера Зази Буадзе, що живе в Україні. Ці майбутні фільми, під робочими назвами «Урсус» й «Любов убивці», мають кілька спільних рис: зйомки заплановані, зокрема, в Україні й Німеччині; гратимуть українські й німецькі актори, а самі історії, як стверджують знавці, є універсальними й зрозумілими для міжнародної публіки.
Кохання потужніше за КДБ
Отже, спочатку про «Любов убивці». Стрічка оповідатиме історію кохання агента КДБ Богдана Сташинського, якого знають як вбивцю Степана Бандери. Як каже Буадзе, у фільмі йтиметься про любов простої жінки Інґе, яка спонукала вбивцю до покаяння. Кінематографіст сподівається, що цю роль зіграє ні хто інший, як голлівудська зірка Кірстен Данст, батько якої з Гамбурга. Американська акторка, до речі, торік отримала ще й німецьке громадянство.
З ведмедем за «ведмедями»?
«Урсус» у перекладі з латині означає «ведмідь». І саме так називатиметься ще одна спільна з німцями робота Буадзе. У стрічці йтиметься про грузинського режисера, якого мобілізували під час громадянської війни в Грузії. Однак так склалося, що він перетворився на ведмедя. І от цей перевтілений ведмідь відправляється в подорож до Берліна, де щорічно відбувається престижний кінофестиваль Берлінале. Як розповів Буадзе в розмові з DW, з історією ознайомились міжнародні спеціалісти, й не вбачають чогось незрозумілого для європейського глядача.
Кілька картин спільного виробництва України й Німеччини мають з’явитись найближчими роками.
Кохання потужніше за КДБ
Отже, спочатку про «Любов убивці». Стрічка оповідатиме історію кохання агента КДБ Богдана Сташинського, якого знають як вбивцю Степана Бандери. Як каже Буадзе, у фільмі йтиметься про любов простої жінки Інґе, яка спонукала вбивцю до покаяння. Кінематографіст сподівається, що цю роль зіграє ні хто інший, як голлівудська зірка Кірстен Данст, батько якої з Гамбурга. Американська акторка, до речі, торік отримала ще й німецьке громадянство.
Кірстен Данст може знятися в українсько-німецькому фільмі
Режисер зауважує, що картину можна визначити, як «драму з елементами шпигунського кіно». Він вказує на певні паралелі з німецьким фільмом «Життя інших», в якому йдеться про східнонімецьку службу безпеки й мистецькі кола Східного Берліна. Буадзе додає, що партнером у цій роботі виступить німецька компанія Bavaria Films, а сам фільм зніматиметься англійською мовою, й значну його частину фільмуватимуть у Берліні.З ведмедем за «ведмедями»?
«Урсус» у перекладі з латині означає «ведмідь». І саме так називатиметься ще одна спільна з німцями робота Буадзе. У стрічці йтиметься про грузинського режисера, якого мобілізували під час громадянської війни в Грузії. Однак так склалося, що він перетворився на ведмедя. І от цей перевтілений ведмідь відправляється в подорож до Берліна, де щорічно відбувається престижний кінофестиваль Берлінале. Як розповів Буадзе в розмові з DW, з історією ознайомились міжнародні спеціалісти, й не вбачають чогось незрозумілого для європейського глядача.
вівторок, 24 липня 2012 р.
Кіновечори українського сучасного фільму в Гостиному дворі
Кіновечори українського сучасного фільму в Гостиному дворі
В рамках Кіновечорів будуть показані чотири фільми з репертуару українського кіноклубу в Берліні, які представляють палітру українського сучасного кіномистецтва: короткий метр Тараса Ткаченка „Собачий вальс“, фільм-роздум Сергія Маслобойщикова „Шум вітру“, короткий метр „Її місце порожнє“ Богдани Смірнової та психологічна драма Ігоря Подальчака Las Meninas.
Коли: 28 та 29 липня з 21 години. Покази відбуватимуться до 23:30.
Де: Гостиний Двір, Контрактова площа 4 (http://HostynnyiDvir.org.ua/). Вхід зі сторони церкви Богородиці Пирогощої, в арку внутрішнього двору.
Фільми представлятимуть Олександра Бінерт (Український Кіноклуб в Берліні) та Ольга Веснянка (журналістка та правозахисниця, Київ).
Кіновечори українського сучасного фільму в Гостиному дворі
Представляють Мистецько-громадський центр «Гостинна республіка» та Український Кіноклуб у Берліні на підтримку Гостиного Двору, як важливої культурної ініціативи в Києві…В рамках Кіновечорів будуть показані чотири фільми з репертуару українського кіноклубу в Берліні, які представляють палітру українського сучасного кіномистецтва: короткий метр Тараса Ткаченка „Собачий вальс“, фільм-роздум Сергія Маслобойщикова „Шум вітру“, короткий метр „Її місце порожнє“ Богдани Смірнової та психологічна драма Ігоря Подальчака Las Meninas.
Коли: 28 та 29 липня з 21 години. Покази відбуватимуться до 23:30.
Де: Гостиний Двір, Контрактова площа 4 (http://HostynnyiDvir.org.ua/). Вхід зі сторони церкви Богородиці Пирогощої, в арку внутрішнього двору.
Нашою акцією ми хотіли б підтримати Гостинний Двір, як важливу культурну ініціативу в Києві, а також повідомити всім скептикам: сучасне українське кіно існує!
Закулисье ОМКФ. Взгляд из пресс-центра
Закулисье ОМКФ. Взгляд из пресс-центра
В субботу, 21 июля, завершился 3-й Одесский международный кинофестиваль. Гран-при - статуэтка «Золотой Дюк» и $15 тыс. - достался британскому режиссеру Руфусу Норрису за картину «Сломленные». Впечатления от этого фильма и других просмотренных картин за время фестиваля успели получить сотни гостей. И десятки журналистов, о чьей работе многие могут только мечтать: кино, «звезды», море...
Однако не все медийщики остались довольны организацией мероприятия. «Телекритика» получила текст от одесского журналиста-фрилансера, у которого нашлось сразу несколько претензий к работе пресс-центра. Имя этого журналиста достаточно известно в медийных кругах, но в данном случае он пожелал остаться неназванным.
«Телекритика» решила опубликовать письмо, поскольку свое мнение согласились высказать организаторы кинофестиваля и другой журналист, Ольга Веснянка, совершенно не согласная с оценкой коллеги.
Німецькі акценти Одеського міжнародного кінофестивалю |
Німецькі акценти Одеського міжнародного кінофестивалю |
Фелінґ, відомий ще й завдяки дебютній ролі у фільмі Роберта Тальхайма "І ось прийшли туристи", котра принесла йому нагороду за найкращу акторську роботу на Мюнхенському кінофестивалі, згодом грав і у Квентіна Тарантіно в “Безславних покидьках”, пізніше виконав головні ролі у фільмах "Тринадцятий семестр", "Як не ми, то хто", "Мистецтво вмирати" й “Нічийна земля”. Нині він у складі міжнародного журі кінофестивалю в Одесі.
За словами актора, «журитиме» фільми він вже вдруге, три місяці тому оцінював конкурс на кінофестивалі у Стамбулі. Програмний директор ОМКФ Ілля Дядик називає Александра Фелінґа молодим, успішним й талановитим актором, а всі останні фільми, де він зіграв – гарними роботами. Інтерес українських глядачів до фільму, де Фелінґ зіграв молодого німецького класика Йоганна Вольфґанґа Ґете, й підштовхнув до ідеї запросити актора стати членом журі міжнародної програми. Втім, як зауважує кінознавець Сергій Тримбач, попри швидкий злет Александра Фелінґа, навряд чи він є вже добре відомим в Україні.
За словами організаторів ОМКФ, німецький актор досить швидко прийняв запрошення. Александр Фелінґ пояснив DW чому: «Моя бабуся з цього регіону, вона німкеня з Бессарабії, народилась 95 років тому неподалік Одеси. Нині мешкає у Берліні. Сказав їй про запрошення до Одеси, вона зраділа, згадувала Чорне море». Відповідаючи на запитання, чи не шкодує він про те, що у конкурсній програмі одеського фестивалю немає німецьких фільмів, актор відповів з іронією: «Ну і добре, що нема. Інакше могли б і не запросити до складу журі».
Фелінґ, відомий ще й завдяки дебютній ролі у фільмі Роберта Тальхайма "І ось прийшли туристи", котра принесла йому нагороду за найкращу акторську роботу на Мюнхенському кінофестивалі, згодом грав і у Квентіна Тарантіно в “Безславних покидьках”, пізніше виконав головні ролі у фільмах "Тринадцятий семестр", "Як не ми, то хто", "Мистецтво вмирати" й “Нічийна земля”. Нині він у складі міжнародного журі кінофестивалю в Одесі.
За словами актора, «журитиме» фільми він вже вдруге, три місяці тому оцінював конкурс на кінофестивалі у Стамбулі. Програмний директор ОМКФ Ілля Дядик називає Александра Фелінґа молодим, успішним й талановитим актором, а всі останні фільми, де він зіграв – гарними роботами. Інтерес українських глядачів до фільму, де Фелінґ зіграв молодого німецького класика Йоганна Вольфґанґа Ґете, й підштовхнув до ідеї запросити актора стати членом журі міжнародної програми. Втім, як зауважує кінознавець Сергій Тримбач, попри швидкий злет Александра Фелінґа, навряд чи він є вже добре відомим в Україні.
Молодий Ґете - найуспішніша роль Александра Фелінґа
До Чорного моряЗа словами організаторів ОМКФ, німецький актор досить швидко прийняв запрошення. Александр Фелінґ пояснив DW чому: «Моя бабуся з цього регіону, вона німкеня з Бессарабії, народилась 95 років тому неподалік Одеси. Нині мешкає у Берліні. Сказав їй про запрошення до Одеси, вона зраділа, згадувала Чорне море». Відповідаючи на запитання, чи не шкодує він про те, що у конкурсній програмі одеського фестивалю немає німецьких фільмів, актор відповів з іронією: «Ну і добре, що нема. Інакше могли б і не запросити до складу журі».
понеділок, 18 червня 2012 р.
На українських драматургів чекають у Відні та Карлсруе |
На українських драматургів чекають у Відні та Карлсруе |
Театральне «вікно» в Україну
Театрознавець Марися Нікітюк вважає, що будь-яка сучасна українська тема буде цікавою і буде відкриттям для глядачів у ФРН. «Напевно сподіваються на політичну п'єсу, хоча писати її важко, - каже театрознавець. - Точно будуть п'єси, що представлять соціальні реалії в Україні. Організатори конкурсу створюють «вікно», щоб подивитись, використовуючи художні засоби, чим живе Україна».
За словами режисера Крістіана Папке, кожна місцева тема може бути цікавою німецькомовній аудиторії, якщо вона достатньо універсальна, аби бути зрозумілою в усьому світі. Тоді, зауважив він, театральні глядачі в Австрії і ФРН реагуватимуть так само сильно й з цікавістю на гарну українську виставу, як вони сприймають творчість британця, що помер у 1616 році.
Театральне «вікно» в Україну
Театрознавець Марися Нікітюк вважає, що будь-яка сучасна українська тема буде цікавою і буде відкриттям для глядачів у ФРН. «Напевно сподіваються на політичну п'єсу, хоча писати її важко, - каже театрознавець. - Точно будуть п'єси, що представлять соціальні реалії в Україні. Організатори конкурсу створюють «вікно», щоб подивитись, використовуючи художні засоби, чим живе Україна».
За словами режисера Крістіана Папке, кожна місцева тема може бути цікавою німецькомовній аудиторії, якщо вона достатньо універсальна, аби бути зрозумілою в усьому світі. Тоді, зауважив він, театральні глядачі в Австрії і ФРН реагуватимуть так само сильно й з цікавістю на гарну українську виставу, як вони сприймають творчість британця, що помер у 1616 році.
Зворотна сторона «Євро-2012»: українці тікають від футбольної ейфорії | Україна | DW.DE | 18.06.2012
«Релігія футболу»
«Треба тікати, буде дурдом» - саме так, за словами директора з туризму київського турагентства Ірини Мадьярової, пояснювали кияни свої плани відпочити від чемпіонату за кордоном. За її словами, такого напливу охочих полетіти перед «високим сезоном», як цьогоріч, ще не було.
Економіст Денис Черніков каже, що під час цьогорічного єврочемпіонату «футбол перетворили на релігію». Він впевнений, що на бюджетні гроші варто було модернізувати комунальну теплоенергетику. «Є нові розв'язки, замінили дорожнє покриття, та це не була перша необхідність для громадян, платників податків, водіїв».
«Треба тікати, буде дурдом» - саме так, за словами директора з туризму київського турагентства Ірини Мадьярової, пояснювали кияни свої плани відпочити від чемпіонату за кордоном. За її словами, такого напливу охочих полетіти перед «високим сезоном», як цьогоріч, ще не було.
Економіст Денис Черніков каже, що під час цьогорічного єврочемпіонату «футбол перетворили на релігію». Він впевнений, що на бюджетні гроші варто було модернізувати комунальну теплоенергетику. «Є нові розв'язки, замінили дорожнє покриття, та це не була перша необхідність для громадян, платників податків, водіїв».
Футбольна ейфорія у Києві
Київський правозахисник Сергій Пономарьов жартома називає себе «євроненависником». Він шкодує, що не мав можливості виїхати на час чемпіонату й нарікає на незручності. «Влада не приділяє увагу комфорту мешканців, а великі кошти, витрачені на Євро, не окупляться».
четвер, 7 червня 2012 р.
«Євро-2012»: ромам не місце у Києві?
«Євро-2012»: ромам не місце у Києві? | Україна | DW.DE | 06.06.2012
Жити українським ромам у таборах стає небезпечно
Жити українським ромам у таборах стає небезпечно
Близько сімдесяти мешканців ромського табору на вулиці Березняківський у Києві, більшість з яких діти з багатодітних сімей, залишились без житла, речей і документів.
http://www.dw.de/dw/article/ 0,,16003945,00.html
субота, 2 червня 2012 р.
Жінки і політика: чи вибори до Верховної Ради - шанси для змін на краще?
У Верховній Раді презентували результати опитування жінок-виборців в різних регіонах України, проведеного на замовлення Національного демократичного інституту. Опитані визнають, що чоловіки домінують в політиці, котролюють відбір кандидатів, які потрапляють до списків, а також зневажливо ставляться до жінок-політиків. Такий результат підтвердив у розмові з DW і депутат, голова Народного Руху України, Борис Тарасюк, котрий належить до міжфракційного об'єднання "Рівні можливості". «У Фастові партнери по опозиції-чоловіки цькують жінку-політика від Народного Руху лише за те, що вона жінка», - сказав Тарасюк.
Чи запровадить об'єднана опозиція під час формування спільного списку гендерні квоти – поки невідомо. Утім колись БЮТ і «Наша Україна» підтримували законопроект, яким пропонували, аби в кожній п'ятірці списків до Верховної Ради було не менше однієї особи іншої статі. Одна з лідерок партії «Фронт змін» Лілія Гриневич під час круглого столу додала, що після виборів варто було б подбати про зменшення реєстраційного внеску для кандидаток.
Чи запровадить об'єднана опозиція під час формування спільного списку гендерні квоти – поки невідомо. Утім колись БЮТ і «Наша Україна» підтримували законопроект, яким пропонували, аби в кожній п'ятірці списків до Верховної Ради було не менше однієї особи іншої статі. Одна з лідерок партії «Фронт змін» Лілія Гриневич під час круглого столу додала, що після виборів варто було б подбати про зменшення реєстраційного внеску для кандидаток.
З татом – на Євро 2012 |
З татом – на Євро 2012 |
Футбольна першість – чудовий шанс долучитися до зусиль на благо дітей в Україні, реалізувати право дитини на зростання у турботливій сім’ї, на дозвілля....і на тата.
Зараз, за доброї погоди у Києві, на дитячих майданчиках, у парках, поблизу супермаркетів, усюди – можна побачити мам з дітьми. Саме мам. Лише в одному під’їзді будинку, де я мешкаю, час від часу і в будні, і у вихідні дні притримую двері, пропускаю й допомагаю за можливості трьом жінкам з маленькими дітьми, бачу, як вони гуляють поблизу. Що в цей час роблять батьки діток?
Напевне, вишуковують в інтернеті матеріали на тему відповідального батьківства, майструють розвиваючі іграшки з екологічних матеріалів, у вільний від роботи час розмірковують, як дати реалізувати власній дитині право на дозвілля та відпочинок, право вільно брати участь у культурному житті і мистецтві, гарантоване Статтею 31 Конвенції ООН про права дитини.
Звісно, є й турботливі батьки, що часто проводять час із своєю дитиною, бавляться разом. Таке спостерігаю на фото й у постах у стрічці своїх друзів у Facebook, втім, підозрюю, що це лише винятки, які підтверджують прикре "правило". Решта, скажете – мовляв, "заробляють гроші".
Але ж хіба покупки, сучасні технічні іграшки, чи дозвілля на кшталт "піти подивитись мультики" на великому пласкому екрані телевізора замінять той час, любов та тепло, яке батько може віддати дитині? Кожна дитина має право зростати у дбайливій родині та повноцінно розвиватися. Навіть мені, вже дорослій людині, цінна увага мого батька, завжди рада десь з ним пройтись разом, погуляти, почути його думку.
Футбольна першість – чудовий шанс долучитися до зусиль на благо дітей в Україні, реалізувати право дитини на зростання у турботливій сім’ї, на дозвілля....і на тата.
Зараз, за доброї погоди у Києві, на дитячих майданчиках, у парках, поблизу супермаркетів, усюди – можна побачити мам з дітьми. Саме мам. Лише в одному під’їзді будинку, де я мешкаю, час від часу і в будні, і у вихідні дні притримую двері, пропускаю й допомагаю за можливості трьом жінкам з маленькими дітьми, бачу, як вони гуляють поблизу. Що в цей час роблять батьки діток?
Напевне, вишуковують в інтернеті матеріали на тему відповідального батьківства, майструють розвиваючі іграшки з екологічних матеріалів, у вільний від роботи час розмірковують, як дати реалізувати власній дитині право на дозвілля та відпочинок, право вільно брати участь у культурному житті і мистецтві, гарантоване Статтею 31 Конвенції ООН про права дитини.
Звісно, є й турботливі батьки, що часто проводять час із своєю дитиною, бавляться разом. Таке спостерігаю на фото й у постах у стрічці своїх друзів у Facebook, втім, підозрюю, що це лише винятки, які підтверджують прикре "правило". Решта, скажете – мовляв, "заробляють гроші".
Але ж хіба покупки, сучасні технічні іграшки, чи дозвілля на кшталт "піти подивитись мультики" на великому пласкому екрані телевізора замінять той час, любов та тепло, яке батько може віддати дитині? Кожна дитина має право зростати у дбайливій родині та повноцінно розвиватися. Навіть мені, вже дорослій людині, цінна увага мого батька, завжди рада десь з ним пройтись разом, погуляти, почути його думку.
середа, 30 травня 2012 р.
З татом – на Євро 2012
З татом – на Євро 2012 |
31 травня у Києві, вдень на стадіоні ДФСК "Локомотив", влаштовують Всеукраїнський футбольний турнір серед команд дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Йдеться про дітей-сиріт й дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей та бездоглядних діток.
Цікаво, що команди гратимуть змішані – дівчата та хлопці 12-16 років. У турнірі візьмуть участь 6 команд з Донецька, Одеси, Києва, Львівської та Івано-Франківської області.
31 травня у Києві, вдень на стадіоні ДФСК "Локомотив", влаштовують Всеукраїнський футбольний турнір серед команд дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Йдеться про дітей-сиріт й дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей та бездоглядних діток.
Цікаво, що команди гратимуть змішані – дівчата та хлопці 12-16 років. У турнірі візьмуть участь 6 команд з Донецька, Одеси, Києва, Львівської та Івано-Франківської області.
Праворадикали й футбол: в Україні шукають панацею |
Праворадикали й футбол: в Україні шукають панацею |
Расизм і ксенофобія на трибунах й поза ними – проблема, з якою повсякчас стикаються у сучасному футболі. Як кажуть у польській організації “Ніколи знову”, антисемітські й неонацистські погляди проявляються у символіці на прапорах вболівальників, образливих співанках і вигуках й навіть у киданні бананами в темношкірих гравців. Іноді доходить й до насильницьких нападів на людей іншої зовнішності. Координатор програми “Respect Diversity – Футбол об'єднує” Рафал Панковський нагадує: за три останні роки в Польщі та Україні зафіксували двісті таких інцидентів. Йдеться про виступи проти людей з особливими потребами, гомофобні, антисемітські, расистські й скеровані проти ромів. На кожній грі єврочемпіонату в обох країнах будуть по двоє дослідників, які вивчатимуть атмосферу на матчі, спостерігатимуть, що відбувається після гри.
Расизм і ксенофобія на трибунах й поза ними – проблема, з якою повсякчас стикаються у сучасному футболі. Як кажуть у польській організації “Ніколи знову”, антисемітські й неонацистські погляди проявляються у символіці на прапорах вболівальників, образливих співанках і вигуках й навіть у киданні бананами в темношкірих гравців. Іноді доходить й до насильницьких нападів на людей іншої зовнішності. Координатор програми “Respect Diversity – Футбол об'єднує” Рафал Панковський нагадує: за три останні роки в Польщі та Україні зафіксували двісті таких інцидентів. Йдеться про виступи проти людей з особливими потребами, гомофобні, антисемітські, расистські й скеровані проти ромів. На кожній грі єврочемпіонату в обох країнах будуть по двоє дослідників, які вивчатимуть атмосферу на матчі, спостерігатимуть, що відбувається після гри.
неділя, 20 травня 2012 р.
Побиття, цькування, погрози – у Києві демонструють нетерпимість до геїв і лесбійок | Україна | DW.DE | 20.05.2012
Побиття, цькування, погрози – у Києві демонструють нетерпимість до геїв і лесбійок | Україна | DW.DE | 20.05.2012
За підсумками подій у Києві міжнародна правозахисна організація Amnesty International оприлюднила заяву, в якій закликала українські правоохоронні органи робити більше, аби захисти права секс-меншин. Українських парламентаріїв правозахисники закликають відхилити законопроект про «заборону пропаганди гомосексуалізму» як такий, що суперечить міжнародним зобов’язанням України з протидії дискримінації.
За підсумками подій у Києві міжнародна правозахисна організація Amnesty International оприлюднила заяву, в якій закликала українські правоохоронні органи робити більше, аби захисти права секс-меншин. Українських парламентаріїв правозахисники закликають відхилити законопроект про «заборону пропаганди гомосексуалізму» як такий, що суперечить міжнародним зобов’язанням України з протидії дискримінації.
середа, 9 травня 2012 р.
«Своя кімната»: будні українських гомосексуальних сімей |
«Своя кімната»: будні українських гомосексуальних сімей |
«У мене не було ніякого прикладу. Взагалі не розуміла, що відбувається. Мені здавалося, в нашому маленькому місті не було нікого, хто б відчував, як я. Я боялася навіть говорити про це! Спробувала закохатися в чоловіка, але нічого не вийшло. Потім зрозуміла: десь у нашому місті обов'язково ходить такий підліток, як я, і так само мучиться. Напевно, їй важко, вона думає, що вона хвора, неправильна. І я перестала боятися» - цей текст, з-поміж інших, є частиною фотопроекту «Своя кімната», познайомитися з яким бажаючі можуть у Центрі візуальної культури, що у кінотеатрі «Жовтень» у Києві, до 20 травня цього року.
Виставка фотопортретів українських гомосексуальних сімей - мистецький протест проти гомофобії від Євгенії Бєлорусець.
неділя, 29 квітня 2012 р.
Нове дослідження європейських експертів розвінчує міфи про безвізовий режим | Україна | DW.DE | 29.04.2012
Нове дослідження європейських експертів розвінчує міфи про безвізовий режим |
Якими можуть бути наслідки для Євросоюзу й України запровадження безвізового режиму для українців? Це взялися вивчити у Центрі досліджень міграційної політики Європейського Інституту у Флоренції, разом з українськими колегами.
Європейські дослідники проаналізували, які наслідки для міграційних процесів матиме скасування віз до країн ЄС для українців.
четвер, 26 квітня 2012 р.
Міжнародна трієнале еко-плаката в Києві
Міжнародна трієнале еко-плаката в Києві
Одразу на кількох виставкових майданчиках Києва демонструють понад тисячу найкращих екологічних плакатів з усього світу. Мета – привернути увагу до проблем довкілля.
Роботи учасників міжнародної виставки-конкурсу еко-плаката «4-й Блок» можна побачити цими днями в київському Інституті проблем сучасного мистецтва, Музеї сучасного мистецтва та Національному музеї «Чорнобиль». За словами організаторів головна мета чи навіть місія Міжнародної триєнале, заснованого у 1991 році до п'ятиріччя Чорнобильської аварії, - привернути увагу до стану довкілля не словами, а більш цікавою «художньою артилерією» – найкращими зразками сучасного світового плакату на екотеми. "The sea" - Андрій Шевченко (Україна)
Як повідомив DW засновник і президент Міжнародної трієнале Олег Векленко, заходи присвячено Чорнобильській трагедії, тому й проводяться наприкінці квітня. «Але в нашому полі зору – всі екопроблеми, що їх накопичило людство», - додає Векленко.
вівторок, 24 квітня 2012 р.
Дослідження: за що ненавидять в Україні? |
Дослідження: за що ненавидять в Україні?
Правозахисники презентують дослідження «Злочини на ґрунті ненависті в Україні». Моніторинг здійснювався за підтримки німецького фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє».
Результати моніторингу злочинів на підґрунті ненависті в Україні за минулий рік експерти Харківської правозахисної групи представлять у Києві в середу, 25 квітня. Проект за підтримки німецького фонду вже презентували на громадських слуханнях у Харкові. Попереду ще такі зустрічі у Львові, Сімферополі, Херсоні, Черкасах і Донецьку. Ситуацію вивчали загалом у сімнадцятьох областях країни.
четвер, 19 квітня 2012 р.
З «Європою у валізі» українськими містами
Як розповідає координаторка проектів Фонду Конрада Аденауера у Києві Анна Рожнятовська, учасників добирали за конкурсом окремо в кожній з трьох країн. Проект добре відомий, тому лише в Україні було понад 100 заявок на участь. В Німеччині, за словами Рожнятовської, конкурс був ще більший. Серед відібраних – студенти та молоді фахівці, готові виступати та ділитися власним досвідом на громадських засадах. Сама Анна вже втретє бере участь у зустрічах: «Вперше було просто цікаво взяти участь в новому проекті з цікавою назвою, зараз приємно спостерігати, як проект розвивається, який ентузіазм та вогонь в очах він викликає як в учасників, так і в тих, до кого ми приїжджаємо».
Практичний підхід
Практичний підхід
Анна Рожнятовська
Чотири німецько-польсько-українські групи самі планують маршрут поїздок. Перша група обрала Черкаську та Кіровоградську області, ще не охоплені проектом, прихопивши по дорозі ще й Переяслав-Хмельницький. Там вже у вівторок гості з Німеччини, Польщі та учасники з України спілкувались з місцевими студентами. «Ніхто з них не чув ані про волонтерські програми для молоді, ані про Erasmus Mundus, тож засипали практичними запитаннями – скільки коштує, як потрапити і так далі» - ділиться Рожнятовська.
четвер, 12 квітня 2012 р.
Австрійське кіно в українських кінотеатрах |
Австрійське кіно в українських кінотеатрах
У четвер (12 квітня) у Києві починається фестиваль «Тиждень австрійського кіно». Покази відбудуться і в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Львові, Харкові.
У четвер (12 квітня) у Києві починається фестиваль «Тиждень австрійського кіно». Покази відбудуться і в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Львові, Харкові.
середа, 11 квітня 2012 р.
Політики активізуються у соцмережах – чекайте виборів |
Політики активізуються у соцмережах – чекайте виборів |
Українські політики все активніше використовують соцмережі, поступово усвідомлюючи потенціал інтернету для мобілізації виборців. Особливо ефективним інструментом соцмережі можуть стати для опозиції.
Українські політики все активніше використовують соцмережі, поступово усвідомлюючи потенціал інтернету для мобілізації виборців. Особливо ефективним інструментом соцмережі можуть стати для опозиції.
понеділок, 9 квітня 2012 р.
Безпека АЕС: Балога роздмухує інформаційну пожежу |
Безпека АЕС: Балога роздмухує інформаційну пожежу |
Міністр надзвичайних ситуацій заявляє – всі 15 діючих енергоблоків атомних станцій у випадку пожежі є вразливими. В «Енергоатомі» здивовані заявами Віктора Балоги.
Міністр надзвичайних ситуацій заявляє – всі 15 діючих енергоблоків атомних станцій у випадку пожежі є вразливими. В «Енергоатомі» здивовані заявами Віктора Балоги.
понеділок, 2 квітня 2012 р.
“100 німецьких книг” для українського читача
“100 німецьких книг” для українського читача |
Ґете-Інститут в Україні презентує переклади німецькомовних наукових праць, відомих творів художньої літератури, а також книжок для дітей. За роки дії програми перекладено вже сто творів. Які з них мали успіх?
Ґете-Інститут в Україні презентує переклади німецькомовних наукових праць, відомих творів художньої літератури, а також книжок для дітей. За роки дії програми перекладено вже сто творів. Які з них мали успіх?
вівторок, 27 березня 2012 р.
Цензурний скандал у Києві: з кінофестивалю зняли фільм про знедолених підлітків з Донеччини |
Цензурний скандал у Києві: з кінофестивалю зняли фільм про знедолених підлітків з Донеччини | Культура й стиль життя |
Діти вулиці в Одесі та неповнолітні шахтарі на Донеччині стали героями фільмів, що демонструють під час правозахисного фесту Docudays UA.
середа, 21 березня 2012 р.
Новинки правозахисного кіно на «Docudays UA» | Культура й стиль життя | DW.DE | 21.03.2012
Новинки правозахисного кіно на «Docudays UA» | Культура й стиль життя | DW.DE | 21.03.2012
у Києві в п’ятницю, 23 березня стартує щорічний Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA»
у Києві в п’ятницю, 23 березня стартує щорічний Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA»
вівторок, 28 лютого 2012 р.
пʼятниця, 24 лютого 2012 р.
середа, 22 лютого 2012 р.
вівторок, 21 лютого 2012 р.
понеділок, 13 лютого 2012 р.
середа, 8 лютого 2012 р.
четвер, 2 лютого 2012 р.
пʼятниця, 20 січня 2012 р.
четвер, 19 січня 2012 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)